...До останку! "Врятовано дівчинку": Жанну Еммануелу!

Момент, якого очікували та боялися, настає. В середині квітня Жанна каже одній своїй подрузі:

"Іду до лікарні, але не впевнена, що повернуся додому. Моє материнство – важке: треба буде рятувати когось одного; я хочу, щоб моя дитина жила".

Іншу подругу вона просить:

"Молися сильно, бо я боюся: проси, щоб я могла добре виконати волю Божу".

У святу п'ятницю, 20 квітня 1962 року, П'єтро супроводжує її в лікарню Монци до пологового відділення. Коли Жанна приїздить, мовить до медичної сестри:

"Ось я тут, щоб померти. Тільки б усе пройшло добре для дитини, а як для мене – не має значення".

Увійшовши до операційної перед початком кесаревого розтину, заявляє:

"Я готова на все, чого захоче Бог".

Каже медсестрам, котрі її супроводжують:

"Моліться, щоб я була готова виконати волю Божу".

Вони вперше бачать, щоб породілля входила в операційну така спокійна.

Ситуація складна. Дитина велика. Жанна більше не реагує ні на яке медикаментозне лікування через шлунково-кишкову атонію. Той самий професор, який оперував її у вересні 1961 року, намагається викликати нормальні пологи, але йому це не вдається. Наступного ранку, об 11-й, їй роблять кесарів розтин: дівчинка, чотири з половиною кілограми, з чудовим здоров'ям плаче своє великоднє "алілуя", приходячи в світ. Дівчинку врятовано, її охрестять у неділю після

Великодня. Батько дасть їй перше ім'я на честь матері – перед іменем "Еммануела", котре Жанна сама вибрала для дочки.

П'єтро писав: "Лише за кілька днів до пологів, тоном твердим – і водночас спокійним, з глибоким поглядом, який я ніколи не забуду, призналася мені: "Якщо треба буде вибирати поміж мною і дитиною, не вагайтесь: вибирайте – я наполягаю – дитину, рятуйте її!"

З цього моменту я теж тривожився та страждав з тобою.

Вранці у святу суботу ми мали невимовну радість і Божий дар – створіння, на яке ми чекали: Жанну Еммануелу.

Через кілька годин почалися твої нечувані страждання, вищі за твої сили, які змушували тебе щохвилини кликати свою матір, котра вже в Раю.

Ти знала, що маєш померти, і мучилася, бо мусила залишити маленькими всіх наших дітей, - але не відкрилася мені.

Коли взяла на руки нашу дівчинку, подивилась на неї ніжно, поглядом, який без слів виказував твоє страждання: через те, що не зможеш їй радіти, плекати, що не побачиш її більше.

Але і в цей момент – жодного натяку мені на свій страх, ще менше – на впевненість, що маєш померти".

Жанна Еммануела народжується від жертви матері. Дівчинка врятована. Мама так хотіла – з-за любові.

фрагмент  тексту з книги Террі Лольєвр « Жанна Беретта Молла мати»,  Розділ 12,  (с.78-79)

Видавничий відділ «КАЙРОС»
Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського
а/с №78, 01001 Київ

www.public.ua.net/~kairos