|
|
||||
|
Момент, якого очікували та боялися, настає. В середині квітня Жанна каже одній своїй подрузі: "Іду до лікарні, але не впевнена, що повернуся додому. Моє материнство – важке: треба буде рятувати когось одного; я хочу, щоб моя дитина жила". Іншу подругу вона просить: "Молися сильно, бо я боюся: проси, щоб я могла добре виконати волю Божу". У святу п'ятницю, 20 квітня 1962 року, П'єтро супроводжує її в лікарню Монци до пологового відділення. Коли Жанна приїздить, мовить до медичної сестри: "Ось я тут, щоб померти. Тільки б усе пройшло добре для дитини, а як для мене – не має значення". Увійшовши до операційної перед початком кесаревого розтину, заявляє: "Я готова на все, чого захоче Бог". Каже медсестрам, котрі її супроводжують: "Моліться, щоб я була готова виконати волю Божу". Вони вперше бачать, щоб породілля входила в операційну така спокійна. Ситуація складна. Дитина велика. Жанна більше не реагує ні на яке медикаментозне лікування через шлунково-кишкову атонію. Той самий професор, який оперував її у вересні 1961 року, намагається викликати нормальні пологи, але йому це не вдається. Наступного ранку, об 11-й, їй роблять кесарів розтин: дівчинка, чотири з половиною кілограми, з чудовим здоров'ям плаче своє великоднє "алілуя", приходячи в світ. Дівчинку врятовано, її охрестять у неділю після Великодня. Батько дасть їй перше ім'я на честь матері – перед іменем "Еммануела", котре Жанна сама вибрала для дочки. П'єтро писав: "Лише за кілька днів до пологів, тоном твердим – і водночас спокійним, з глибоким поглядом, який я ніколи не забуду, призналася мені: "Якщо треба буде вибирати поміж мною і дитиною, не вагайтесь: вибирайте – я наполягаю – дитину, рятуйте її!" З цього моменту я теж тривожився та страждав з тобою. Вранці у святу суботу ми мали невимовну радість і Божий дар – створіння, на яке ми чекали: Жанну Еммануелу. Через кілька годин почалися твої нечувані страждання, вищі за твої сили, які змушували тебе щохвилини кликати свою матір, котра вже в Раю. Ти знала, що маєш померти, і мучилася, бо мусила залишити маленькими всіх наших дітей, - але не відкрилася мені. Коли взяла на руки нашу дівчинку, подивилась на неї ніжно, поглядом, який без слів виказував твоє страждання: через те, що не зможеш їй радіти, плекати, що не побачиш її більше. Але і в цей момент – жодного натяку мені на свій страх, ще менше – на впевненість, що маєш померти". Жанна Еммануела народжується від жертви матері. Дівчинка врятована. Мама так хотіла – з-за любові. фрагмент тексту з книги Террі Лольєвр « Жанна Беретта Молла мати», Розділ 12, (с.78-79)
Видавничий відділ
«КАЙРОС»
|